Кожне місто світу має свою неповторну історію, а що вже казати загалом про цілі країни. Чи можна сказати, що для кожного народу його музика – це код нації? Певне, що так, і з такою думкою складно сперечатися. Едмонтон, як і будь-який інший населений пункт світу, в аспекті музики має свої традиції і характерні риси, що змінилися з плином часу. Які саме трансформації перетерпів світ музики столиці Альберти з моменту його народження і до сьогодення, розберемося далі на edmonton-trend. Тож вмощуйтесь зручніше і відправляємося на кілька тисячоліть назад.
Перші ноти
Історичні джерела свідчать, що перші натяки на музику в Альберті спостерігалися ще за часів льодовикового періоду, а це майже 10 тисяч років тому. Родоначальниками музики тієї епохи вважають аборигенів, які здебільшого співали пісень під акомпанемент хіба що портативних барабанів.
Згодом, з плином тисячоліть, завдяки європейським торгівцям хутром, додалися гітара, акордеон і скрипка. Остання стала чи не головним характерним стилем народу метистів. Часто скрипка використовувалася в 1856 році на різдвяних святкуваннях в Форт-Едмонтоні, і ця традиція збереглась після 1870-х років.
Повноцінний розвиток
Музика і танці, як дві сестри, завжди йдуть пліч-о-пліч, і в 1896 році характерними рисами для краю вважалися народні танці метисів шотландського походження, як мінімум, так стверджували матеріали Едмонтського бюлетеня.
Не одними танцями багатий світ музики, а й своїми стилями і напрямками й не дивно, що в якийсь момент почали з’являтися гуртки, організації, що сповідували окремо взяті традиції.
На кінець ХІХ століття музичні повноцінні заходи відбувалися здебільшого в церквах і переважно то були гімни, народні пісні островів Британії.
Цікавий факт, на момент 1883 року чотири церкви Едмонтона мали у своєму розпорядженні органи, що за мірками того часу вважалося неабиякою розкішшю.
Особливий, новий виток в розвитку музичного життя регіону розпочався з 1891 року, коли до столиці Альберти була прокладена залізниця. Ця подія відкрила шлях до міста колективам з різних куточків материка. Гастролюючих гостей в місті було вдосталь, та й про своїх ніхто не забував. Відзначимо, що одним із найвідоміших колективів того часу був Едмонтонський духовий оркестр і оркестр пожежної бригади. Одночасно з цим в місті споруджують сумнозвісний “Robertson’s Hall”, історія якого закінчилася пожежею в 1906 році.
В 1901 році відбулася історична подія, коли до міста приїхала відома на той час сопрано Емма Альбані і, певне, той день назавжди буде вписаний в історію міста, як “перший приїзд відомої співачки в Едмонтон”.
Старт ХХ століття подарував місту появу численних організацій, співаків, хорів, товариств, які з’явилися, як гриби після дощу. Серед тієї когорти можна виділити Вернорда Баффорда, оркестр із Страткоми, Едмонтське оперно-драматичне товариство і т.д
Попри страшні події Другої світової війни, в місті побудували славетну філармонію Едмонтона. А в 1952 році в місті вже діяв симфонічний оркестр і варто відзначити, що схожих сторінок в літописі міста чимало, коли чи не щороку в столиці Альберти музичне життя грало все яскравішими барвами.
В новому тисячолітті місто могло похизуватися чи не всіма музичними напрямами місцевих виконавців, серед яких поп, кантрі, рок, фолк, джаз, блюз і т.д. Ніхто не скасовував оркестри, хорові капели, і все це лише додає привабливості прекрасному місту на берегах Північного Саскачевану.
Для когось ця історія може виявитися скромною, а дехто вважатиме музичне життя столиці зразковим, та найголовніше на цьому – не зупинятися, а вдячний глядач завжди з радістю відвідуватиме концерти.