Едмонтська четвірка, або історія «Baby Jey»

Чи справедливою є така аналогія і чи можна порівнювати героїв нашої розмови з відомим квартетом з Ліверпуля? Певне, що відповідь на це запитання можуть дати лише палкі шанувальники колективу, який розпочав свій шлях зі столиці Альберти. Можливо, відповідь спільнота отримає дуже скоро і чи варті джентльмени того, щоб на їх концерти збиралися стадіони фанатів, спробуємо дізнатися в цьому матеріалі на edmonton-trend. Та, забігаючи наперед, відзначаємо, що своє місце під сонцем хлопці вже знайшли і славу, як мінімум, у себе на батьківщині мають достатню, та про все згодом.

Початок шляху

2015 року в столиці Альберти, Едмонтоні заснувався колектив, який обрав собі за напрям музичний стиль відомий як інді-рок, і варто зазначити, що зовнішній вигляд хлопців абсолютно відповідає вектору музику, який вони собі обрали.

Що ж стосується складу, то ідеологом створення колективу «Baby Jey» (“Крихітка Джей”), виступив Джеремі Вітен. В колективі він відповідає за гітару, клавішні і вокал, що робить його автоматично фронтменом гурту. За бек-вокал і бас в гурті відповідає Дін Керуфі, і саме ці два джентельмени тримали на собі колектив перші два роки, а вже за невдовзі, у 2017 році, до складу приєдналися ще два талановитих юнаки. За гітару став відповідати Тревор Маккінлі, а ударні взяв на себе Конор Елінгер.

Відзначимо, що на момент створення колективу хлопці мали чималий багаж досягнень, зокрема Джеремі до 2015 року йшов самостійним шляхом під псевдонімом Jey Witten і брав участь в багатьох музичних фестивалях. За плечима фронтмена вже було два сольних альбоми і нагороди на конкурсі авторських пісень в Калгарі і народної музики в Кенморі. 

У бек-вокаліста Керуфі був свій шлях в складі відомого в вузьких колах колективу “The Velveteins”, як загалом і в тих, хто приєднався до колективу 2017 року. Саме того року і вийшов перший дебютний альбом повноцінного квартету під назвою “Wishes”, який був створений за сприяння відомого продюсера Ренні Вілсона. Варто відзначити, що деякі хіти гурту були запущені в ротацію на місцевих радіостанціях. 

Життя після першого альбому

Не дивно, що після такого успіху і стрімкого злету на гурт чекали й перші гастролі просторами Канади та США. Можливо перший тур надихнув хлопців створити другий альбом, який побачив світ невдовзі, у 2018 році, під назвою “Someday Cowboy”.  Незабаром колектив пакує валізи і змінює Едмонтон на Бруклін. 

Через рік, у 2019-му, головний сингл ще свіжого альбому “Someday My Space Cowboy Will come” був номінований на головну музичну премію Едмонтона “Edmonton Music Award” в категорії “Вибір глядачів”.

На момент 20-х років нового тисячоліття, порівняти даний квартет з ліверпульською четвіркою було складно, навіть попри суттєві успіхи і досягнення. В актив хлопців на той самий проміжок часу можна було вписати хіба два вищезгадані альбоми. Ніхто не скасовував відзняті відео на пісні, зрештою їх могло б бути й більше. 

Бруклінські інді-рокери, а, за деякими джерелами, саме таке прізвисько закріпилося за четвіркою, більшою мірою сповідували в своїх хітах так зване “американське виховання”. З більшості інтерв’ю хлопців можна зробити висновок, що виховання їм дала вулиця, на відміну від рідних, особливо це стосується фронтмена колективу Джеремі Вітена. 

Безсумнівно, квартет не належить до когорти поп-виконавців і хлопці повсякчас підтверджували це не лише своєю творчістю, а й зовнішнім, яскравим та барвистим виглядом і поза сценою. 

Найімовірніше, порівняння з квартетом з Англії занадто гучне, але все ж варто пишатися тим, що місто Едмонтон свого часу подарувало світові талановитих хлопців, які свою нішу в творчому житті планети знайшли, і натовпи шанувальників тому яскраве підтвердження.

Comments

.,.,.,.