Едмонтон — столиця Альберти, яка має гарну театральну сцену. Щодня в місцевих театрах пропонується насичена програма, яку приходить подивитися велика кількість людей. Однак раніше все було трохи по-іншому. Про те, як зародилася і розвивалося театральне мистецтво в Альберті та Едмонтоні поговоримо на edmonton-trend.
Будівництво перших театрів в Едмонтоні
Варто зазначити, що перші Різдвяні фестивалі, які охоплювали драматичні читання і декламації, в столиці Альберти почали проводити ще в 1879 році. Після того як у 1891 році в Едмонтоні проклали залізницю, його населення зросло, таким чином і з’явився місцевий театр. У цьому ж році створили Едмонтонське аматорське товариство, а в 1903 році — Едмонтонське оперне драматичне товариство.
Навесні 1892 року в Едмонтон приїхала перша професійна трупа. У цей період Вільям Робертсон звів перший театр, який мав назву Robertson’s Hall. Однак йому не судилося довго пропрацювати, адже у 1906 році він згорів. Влітку в 1904 році Thistle Rink Theatre почав показувати п’єси, доки не побудували Оперний театр, який у 1910 році став Lyceum Theatre.
У 1907 році Александр Камерон звів Kevin Theatre, який проіснував лише 2 місяці й згорів. Однак Камерон не засмутився і в 1908 році збудував на тій самій ділянці Dominion Theatre. Уже в 1911 році заклад змінив власника і був перейменований на Majestic, а в 1914 році його закрили назавжди.
У 1910 році в Едмонтоні відкрився Empire Theatre, на сцені якого незабаром почали виступати артисти світового масштабу, такі як Сара Бернар, Джонстон Робінсон та інші. Але саме третій Empire Theatre, заснований у 1920 році, вважався найкращим у країні.
У 1884 році в Калгарі створили перший аматорський музично-драматичний клуб, а в 1890-х роках у місті вже був Hull’s Opera House. З утворенням Калгарійського оперного товариства у 1895 році глядачі побачили оперети Гілберта і Саллівана. У 1912 році свої двері відкрив Grand Theatre. У 1920-х роках у цій будівлі розташовувався Calgary Little Theatre. Станом на 1921 рік у Калгарі було безліч театрів, зокрема The Capitol, The Lyric, The Monarch та інші. На той час трупи з інших міст та країн домінували в культурному ландшафті всієї Альберти. Важливо зазначити, що якби аматори не продовжували працювати в період Першої та Другої світових воєн, то цілком би реально, що в преріях не було б домашніх театрів.
Вклад жінок у театральне мистецтво
У 1929 році впливові люди Альберти створили Драматичну лігу, яка стала моделлю для Dominion Drama Festival. У 1933 році Елізабет Гейнс та Е. Корбетт заснували Школу витончених мистецтв Банффа, яка поклала початок популярності альбертських артистів і розвитку західної драматургії. Працюючи у відділі розширення Університету Альберти, Гейнс багато мандрувала провінцією, проводила семінари, читала лекції та займалася режисурою. Також великий внесок у розвиток театрального мистецтва в Альберті зробила Естер Нельсон, яка вела активну просвітницьку діяльність у провінції з 1949 року до 1960 року, працюючи зі шкільними та громадськими театральними групами.
Ще дві жінки-драматургині також дали товариствам Альберти та їхнім історіям голос у живому виконанні та на радіо. Вистави Гвен Рінгвуд відображали ритуали та звичаї різних культур. У сценічних п’єсах Елсі Гоуен розглядалося життя сільських жінок в Альберті та розповідалося про соціальну історію Едмонтона.
Заснування Citadel Theatre і театральних товариств
У 1965 році едмонтонський юрист Джозеф Х. Шоктор заснував перший професійний театр між Вінніпегом і Ванкувером, який назвали Citadel Theatre. У перші роки свого існування на сцені театру поставили лише одну канадську п’єсу — «Hier, les enfants dansaient», яка сприяла розвитку театральної культури в місті. Театр розквітав наприкінці 1970-х років за художнього керівника Джона Невілла, який організував будівництво театрального комплексу з кількома сценами. Невілл також заохочував постановку канадських п’єс відомих драматургів.
Під художнім керівництвом Пітера Коу, Citadel Theatre витрачав усі свої ресурси в бродвейські мюзикли, але також ставив канадські п’єси, включно з «The Ecstasy of Rita Joe», «John Gray’s Billy Bishop Goes to War» та інші. У театрі також пройшло безліч п’єс В. Мітчелла «The Kite», «The Black Bonspiel of Wullie MacCrimmon».
У 1970 році Марк Шенберг, професор Університету Альберти, заснував в Едмонтоні компанію Theatre 3, яка більшою мірою орієнтувалася на некомерційну роботу. У 1972-1973 роках організація пропонувала своїм глядачам сезон канадських п’єс, а в 1980 році — представила останню прем’єру «Blood Relations». У 1981 році організація відродилася як Phoenix Theatre. З цього моменту вона робила акцент на британський і канадський репертуар і під керівництвом Боба Бейкера швидко змогла завоювати прихильність серед молодої аудиторії.
Ще два альтернативних і експериментальних театри Theatre Network і Workshop West Theatre були засновані в Едмонтоні з особливим мандатом на розробку і постановку канадських п’єс. Зрештою, завдяки їм у 1980 році жителі Едмонтона насолоджувалися великою кількістю нових п’єс. З 1985 року по 1995 рік під художнім керівництвом Стівена Гітлі 70% постановок Theatre Network були написані альбертськими письменниками.
З 1982 року великою популярністю в місті користувалася компанія La Quindicina, яка дарувала глядачам комедії, написані Стюартом Лемуаном. Також вона зробила великий внесок у розвиток нових творів. У 1982 році Браян Пейслі в Едмонтоні організував фестиваль «Fringe», сприяючи розвитку драматургії по всій Канаді. Таким чином, завдяки роботі театрів і товариств, театральне мистецтво в Альберті та Едмонтоні стало популярним. Місцеві жителі та гості міста мають гарну нагоду насолодитися унікальними п’єсами та постановками у виконанні улюблених акторів.
